Ювенальна поліція фіксує сплеск небезпечних челенджів у соцмережах і спроб суїциду серед підлітків. 2021 рік почався з 18 самогубств та спроб їх вчинення. Вік дітей від 10 до 16 років. Причиною зростання кількості самогубств деякі джерела називають активізацію, так званих, «груп смерті», на кшталт «Синього кита». Занурення дитини або підлітка в світ соціальних мереж – це своєрідна втеча. Втеча від неможливості бути у реальності і переживати ті події, які відбуваються в реальності. Ця втеча зумовлюється почуттям непотрібності, кинутості та одинокості, думками типу «Я нікому не потрібен», «Мене ніхто не розуміє» і підліток продовжує таким чином втікати, втікаючи навіть у смерть… Особливістю підліткового віку є схильність до максималізму, поділ всіх ситуацій, людей та переживань на чорне і біле, і переживаючи якусь негативну емоцію, підліток відчуває її дуже інтенсивно, впадаючи на глибину. І часто, якщо підліток потрапляє у точку відчаю, то йому здається, що виходу немає. Інколи нам може здаватися, що об’єктивних причин для суїцидальної поведінки у дитини немає, бо ми бачимо, що вона з благополучної сім’ї, цілком доглянута, у неї все є, але насправді для гармонійного розвитку дитини і для відчуття того, що «Я цінний/-а», «Я важливий/-а», «Я хороший/-а», «Я любимий/-а» дітям потрібен час разом з найближчими, у взаємодії, в грі, коли дитину обіймають, говорять з нею на важливі теми (про життя, про любов, тривоги, страхи, про почуття).
На жаль, часто дорослі не мають можливості або не вважають за потрібне приділяти час на такі «не дуже важливі», на їх думку, речі… Сучасні діти компенсують нестачу уваги до себе в Інтернеті. Різні дослідження свідчать, що так звані «групи смерті» у соціальних мережах діти шукають самі. Ці «групи смерті» власне й побудовані на тому посилі, що «прийди у цей простір і тут тебе зрозуміють, тут тебе приймуть, нададуть легкий вихід із ситуації». Тому справжня проблема не в цих групах, а в тому, які потреби діти реалізують за допомогою них. Не настільки важливим є обговорення самих «групп смерті» – набагато важливіше приділити час дитині, провести його разом, поговорити про важливе, зайнятися чимісь цікавим і тоді дитина відчує у своїх батьках підтримку та опору, вона зможе довіряти їм та ділитися з ними важливими для неї темами.
До основних мотивів підліткових самогубств належать:
– «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
– «крик про допомогу» – людина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних людей, на ситуації, розвиток сімейних стосунків (батьків, однолітків тощо);
– «синдром Вертера» – наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера (за романом Й. В. Гете «Страждання молодого Вертера»). Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.
– загальний стрес через пандемію COVID-19 та соціально-психологічні проблеми, які з нею пов’язані, також може стати однією з причин схильності до суїцидальної поведінки.
Як визначити в ході спостереження перші загрозливі тенденції, ознаки суїцидальної поведінки підлітків та юнаків
Суїцидологи зазначають, що абиякі несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка чи юнака, абиякі зміни в їх поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати всерйоз.
До них відносяться :
– втрата інтересу до звичних видів діяльності;
– раптове зниження успішності навчання;
– незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;
– погана поведінка у навчальному закладі;
– незрозумілі або такі, що часто повторюються, зникнення з дому і прогули занять;
– збільшення споживання тютюну, алкоголю або наркотиків;
– інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.
При появі цих явищ слід звернути особливу увагу на підлітка або юнака чи дівчину.
Далі слід бути уважними до наступних поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози .
Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:
– будь-які раптові зміни у поведінці і настроях, особливо тих, що віддаляють від близьких людей;
– схильність до необачних і безрозсудних вчинків;
– надмірне споживання алкоголю чи таблеток;
– відвідування лікаря без очевидної необхідності;
– розлучення з дорогими речами або грошима;
– придбання засобів скоєння суїциду;
– підведення підсумків, приведення справ до порядку, приготування до уходу;
– нехтування зовнішнім виглядом.
Словесні ознаки суїцидальної поведінки:
– упевнення у безпорадності і залежності від інших;
– прощавання;
– розмови або жарти щодо бажання померти;
– повідомлення про конкретний план суїциду;
– подвійна оцінка значущих подій;
– повільна, маловиразна мова;
– висловлювання самозвинувачень.
Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:
– амбівалентність, подвійність емоцій і почуттів;
– безпорадність, безнадійність;
–
переживання горя;
– ознаки депресії;
– почуття провини або відчуття невдачі, поразки;
-надмірні побоювання або страхи;
– почуття власної малозначущості;
– неуважність, розсіяність або розгубленість.
Ознаки депресії у дітей, що схильні до суїциду:
– сумний настрій;
– втрата властивої дітям енергії;
– зовнішні прояви журби;
– порушення сну;
– соматичні скарги;
– зміна апетиту або ваги;
– погіршення успішності навчання;
– зниження інтересу до навчання;
– страх невдачі;
– почуття неповноцінності;
– самообман – негативна самооцінка;
– почуття «заслуженого» відторгнення;
– помітне зниження настрою при найменших невдачах;
– надмірна самокритичність;
– зниження рівня соціалізації;
– агресивна поведінка.
Класні керівники груп повинні мати на увазі й врахувати в роботі наступні фактори ризику суїциду:
– висока конфліктність спілкування;
– ізоляція підлітка у групі;
– несприятливе сімейне оточення;
– спадковий фактор;
– неадекватна самооцінка;
– конфлікт, психотравмуюча ситуація;
– різка зміна у поведінці;
– асоціальний спосіб життя;
– егоцентризм ;
– втрата членів сім’ї, погані стосунки .
Деякі з цих ознак мають, так би мовити, «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а і про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але педагогу не слід ніколи забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак.
Рекомендації педагогічним працівникам щодо надання превентивної допомоги студенту при потенційному суїциді
Педагогічним працівникам можна рекомендувати у випадку виникнення ознак суїцидальної поведінки в студентів здійснювати наступні види допомоги :
- підбирайте «ключі» до розгадки особистості дитини та її проблем;
- приймайте дитину/підлітка як особистість;
- налагодьте турботливі стосунки;
- не сперечайтеся;
- запитуйте;
- пропонуйте конструктивні підходи; вселяйте надію;
- оцініть міру ризику самогубства;
- не залишайте людину одну у випадку високого суїцидального ризику;
- зверніться по допомогу до працівників психологічної служби;
- важливо якомога довше зберігати турботу і підтримку здобувача освіти;
- використовуйте засоби піднесення цінності особистості дитини, її життя.