Сьогодні в Чернівецькому транспортному фаховому коледжі час ніби зупинився. Ми відклали гаджети й буденні справи, щоб зануритися у таїнство писанкарства. Це було не просто навчання — це було повернення додому, до свого коріння.

Під тихий шепіт історій про витоки Великодня та мелодії прадавніх веснянок, наші руки вчилися тримати писачок так, як це робили наші прабабусі. Ми дізналися, що писанка — це не просто розфарбоване яйце, а зашифроване послання всесвіту про любов, мир та відродження.

Тримаючи в долонях ще теплу від воску писанку, відчуваєш неймовірний спокій.

Ми віримо: поки пишуться писанки — доти існує світ. Тепер часточка цього світла поїде в домівку кожного нашого студента та маленьких чернівчан, які завітали до нас у гості..

Для коледжу важливо бути відкритою частиною громади — справжнім осередком просвітництва, де традиції передаються з рук у руки.